Промислове забруднення: європейські практики та українські реалії

:

Проект закону №4167 «Про запобігання, зменшення та контроль забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності» був розроблений Міндовкілля із залученням міжнародної технічної допомоги для імплементації  Директиви 2010/75/ЄС “Про промислові викиди” та покликаний розпочати системну реформу в галузі державного екологічного регулювання.

Своїми думками поділилися:

Руслан Стрілець – заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів

Тарас Качка – заступник Міністра економіки 

Станіслав Зінченко – Директор аналітичного центру GMK Center

Олександр Каленков – Президент об’єднання підприємств “Укрметалургпром”

Модератор зустрічі – Денис Казанський

Українська промисловість здебільшого застаріла, побудована у минулому столітті. Тому особливо гостро стоїть питання її екологізації та модернізації. Чи можливо це? Що передбачає законопроект 4167 і які позиції стейкхолдерів? 

Руслан Стрілець:

Перше завдання цього законопроекту – впровадити нові європейські екологічні стандарти для великих промислових підприємств. Ми розуміємо, що вони є основними наповнювачами державного бюджету, роботодавцями для багатьох сімей. Але з іншого боку, вони так само впливають на ці сім’ї через негативний вплив на довкілля. Завдання цього законопроекту – запровадити нові стандарти та змінити відношення до нормування викидів та скидів забруднюючих речовин. 

Зараз, якщо підприємство хоче здійснювати діяльність, і хоче отримати дозвіл на викиди, воно запрошує компанію-аутсорсера, фахівців, які мають відповідні лабораторії. Вони проводять роботу по нормуванню та оцінці викидів. Така лабораторія проводить заміри на кожному джерелі викидів (труба, майданчик). На великих підприємствах таких джерел може бути сотні й тисячі. Бувають ситуації, коли заміри перевищують нормативи, які існують сьогодні. В результаті діалогу між підприємством і регуляторами  – створюється документ, на основі якого підприємство отримує дозвіл і починає працювати. (доброчесність цих відносин неможливо довести) 

Але через деякий час люди, які живуть поряд з підприємством, починають помічати пил на підвіконні, неприємні запахи і тд. Тут вже має діяти Держекоінспекція і перевіряти, чи підприємство працює в рамках свого дозволу. Така конструкція є правовою, якщо її дотримуються. Але якщо її не дотримуються, то вона не працює.

Як це працює в ЄС? Якщо є обладнання, у якого є певні параметри, є певна технологія, то під час випуску обладнання, йде описання цієї технології. Тобто легко порахувати: на одну тонну сталі чи чавуну застосовується певна технологія і є розрахунок потенційного впливу на навколишнє середовище. Тобто при використанні цих технологій, неможливо викидати більше, ніж вона дозволяє по своїм параметрам. Тоді підприємство може чесно розрахувати податки, та супутні витрати.

Ці технології дорогі, але в подальшому вони приносять гарний екологічний, економічний та соціальний ефект.

Я особисто знаю кілька прикладів застосування сучасного українського обладнання.

Чи були підрахунки, наскільки знизяться викиди?

Руслан Стрілець:

Якщо виробництво продукції залишиться на тому ж рівні, викиди можуть зменшитися і на 5 і на 25%. Повинні знизитися викиди на одиницю виробленої продукції. Якщо ми кажемо про ріст виробництва, то треба робити економічні розрахунки та знайти золоту середину між швидкістю, якістю та ефективністю.

Навколо цього закону точаться дискусії, що ледь не цілі галузі економіки можуть зникнути, а люди втратять роботу. Скажіть, чи це правда? Чи буде держава допомагати бізнесу у модернізації?

Тарас Качка:

Очевидно, що ні. У нас немає бюджетної програми на модернізацію. Екологічний податок бізнес платить, а підтримки на декарбонізацію не отримує. 

Результатом роботи по законопроекту 4167 буде те, що ми нарешті імплементуємо Директиву 2010/75/ЄС. Треба розуміти, що Директива зробила революцію у відносинах між захисниками довкілля та бізнесу. 

Норма щодо НДТМ (Найкращі доступні технології та методи управління) застосовується до нових підприємств. До існуючих підприємств ЄС вже 40 років ставиться як до довгострокового проекту модернізації. 

У нас є перший випадок необхідності застосування Директиви цього року – це Херсонська ТЕЦ. Ми писали в Energy Community, що ми виведемо з експлуатації Херсононську ТЕЦ цього року, але від цієї ТЕЦ йде опалення всього міста. Ми не можемо її взяти і закрити. Виявляється, в Директиві є окрема стаття щодо опалювальних підприємств, до яких відношення доволі специфічне.

В ХХХ додатку Угоди про Асоціацію прописано, що ми маємо схвалити рамкове законодавство та визначити список спалювальних установок. А далі нам треба разом з ЄС визначити строки. У Директиві немає дедлайну по впровадженню НДТМ. Очевидно, що наша мета – кліматична нейтральність до 2050 року. Із законом 4167 чи без нього.

Мене, як громадянина, більше бісить не застаріла промисловість, а те, що екологічні активісти не виходять на протистояння з Авто Євро Силою, яка захищає ввезення в Україну старих автівок.

Чи враховані поправки бізнесу в законопроекті?

Олександр Каленков:

Ми експортуємо 80 % металопродукції. З них більше третини йде в ЄС. І коли ми продаємо в Європу, на кожну партію сталі, нам видають сертифікат відповідності екологічним нормативам. ЄС буде все більше звужувати ці рамки, тому ми розуміємо, що нам треба рухатися в сторону екологізації. 

Ми підтримуємо введення НДТМ та інтегрованого дозволу. Це полегшує роботу навіть самим підприємствам. Для нас було важливо, щоб 4167 був прийнятий. Ми заперечували лише попередні редакції в двох моментах: строки та список НДТМ.

Коксохімічні обладнання мають свої особливості. Для них потрібні більші суми для модернізації, і навряд чи вдасться залучити під це інвестиції. Строк експлуатації коксової батареї – 30 років. Екологічне обладнання для коксохімічних підприємств занадто дороге. Це економічно недоцільно. Тому ми виступаємо за те, щоб для коксохімічних підприємств список найкращих доступних технологій був підлаштований під українські реалії. Це зараз єдине, але важливе зауваження до законопроекту.

Чи можливий баланс між екологізацією та розвитком промисловості?

Станіслав Зінченко:

Усі корпорації, бізнес, підприємства йдуть по шляху сталого розвитку. У світовій економіці залишилось не так багато точок зростання. Зелена трансформація одна з них. БМВ, Мерседес виробляють свої авто лише з екологічно чистих компонентів. Світова економіка трансформується і ми також частина цієї економіки. Частка експорту у ВВП доволі висока, тому ми залежимо від того, що відбувається у світі.

Щодо законопроекту 4167: дійсно, у підприємств є негатив, але не можна у всьому звинувачувати підприємства. Основна проблема не недопуски до перевірки, не забруднення, а недоінвестованість. Прийняття закону не приведе інвестиції.

В ЄС, CBAM (Carbon border adjustment mechanism – вуглецевий податок) почали обговорювати у 2018 році. Через місяць скажуть лише приблизний механізм, і тільки у 2023 він буде введений. У нас важливі законопроекти мають прийматися чомусь швидко. Буде така ж ситуація, як з НПСВ (Національний план скорочення викидів з великих спалювальних установок). Прийняли, підписали, а виконати не можемо.

На старті обговорення законопроекту не було обговорено джерел фінансування та плану дій. Починати потрібно саме з цього, а не зі строків і тд. У нас зараз доволі низький кредитний рейтинг. Тому підприємствам дуже дорого залучати кошти. 

Додатково

Руслан Стрілець:

Діалог з Міністерством захисту довкілля на сьогодні є. Конкретним відображенням цього є те, що підприємства вперше за довгий час поділилися своїми планами модернізації. 

Кожний незадоволений громадянин, який живе у зоні впливу підприємства, незважаючи на те, яка це фінансово-промислова група, це людина, яка бачить результати недотримання технологічного циклу виробництва та аварійні ситуації на підприємстві. Тому існує необхідність зафіксувати нові правила. Тому, вкрай важливо прийняти законопроект № 4167. 

Промислове забруднення: європейські практики та українські реалії

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Догори